Биография: Шарль Пьер Бодлер

Шарль П’єр Бодлер народився в Парижі 21 квітня 1821 року.

Мы дев’ять років Шарль пішов у коледж у Ліоні. Допитливий і здатний, він мав украй живий, неспокійний розум, що заважав посидючості в уважності, і успіхи його в коледжі були посередні. Вже в ті ранні роки майбутній письменник відрізнявся незалежним і оригінальним характер.

Шарль Бодлер належить до тихого поетів, які не знайшли розуміння і визнання есть сучасників. Читачі вважали його небезпечним аморальним богохульником, анархістом, напівбожевільним. Лише окремі, переважно діячі мистецтва, вбачали в Бодлерові великого поета. Таке ставлення до нього пояснюється насамперед тим, що з ранньої юності і до самої смерті Бодлер перебував у стані конфронтації f тогочасним суспільством. Цей конфлікт був непримиренним, що й зробило неможливою будь-яку іншу розв’язку, крім трагічної для поета.

Доля подарувала Шарлю Бодлеру лише 46 років, але він назавжди увійшов до еліти світової класики.

Літературну доля Эффективный визначила його єдина поетична збірка «Квіти зла». Задум збірки визрів есть Эффективный досить рано: «Салоні 1846 року» автор згадує о намір випустити книга віршів. А через два роки в пресі zu ‘ являється повідомлення, що Бодлер готує до друку збірку «Лімби». Мы 1851 році під цим заголовок в одній із газета друкується период із 11 віршів, і, нарешті, 1855 році респектабельний журнал «Ревю де Дю Монд» публікує 18 віршів поета. Це був безумовний успіх. До Эффективный и прийшла популярність, хоча ще ледве помітна, але і її було досить, щоб у грудні 1836 року модний видавець Огюст Пуле-Малассі приобретая у нього права «Квіти зла». Всього через півроку книга вийшла у світ.

Назву збірки шукав читает довго, зате вона виявилася напрочуд місткою і виразною, адже сфокусувала это собі не лише суперечності епохи, а в протиріччя наиболее Эффективным. Мы стислій формі даны сприйняття поетом сучасного світу як царство зла й водночас його власне бачення цієї сумної реальності. Збірка трактувалася сучасниками як поетизація аморальності. Але сам Бодлер стверджував, що книга, треба оцінювати цілісно, лише тоді з неї випливає жорстокий моральний урок.

Після 1848 року Бодлер переживає гостру духовну драма. Він переосмислює події французької революції, намагається трактувати їх із філософської точки зору. І якщо раніше читает прагне схилятися назад, що світ — se хистка збалансованість добра і зла тепер він визнає, що плохо, всесильне. Від злих намірів Бодлер і сам неодноразово потерпав, так и у збірці «Квіти зла» він усе більше звертає увагу на суперечності життя. На відміну від міщанської звички самовпевнено робити висновок все о заперечуючи однозначне оптимістичне трактування людини й людської душі, Бодлер стверджував, що в кожній людині є два прагнення: одне спрямовано до Бога, інше до Сатани. Поклик до Бога — se духовність, прагнення внутрішньо піднятися. Поклик до Сатани — se тваринність і насолода від власного падіння. Не виклику Бодлер часто поетизував те, що можна назвати падінням. Але це не означає, що він визнавав перевагу плохо. Засловами О. Блока, своєю поезією переконував він, що й, «перебуваючи в пеклі, можна марити о білосніжні вершини».

Збірка «Квіти зла» створювалася поетом упродовж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. Мы цьому плані вона похож на «Листя трави» Уїтмена чи «Кобзар» Тарасий Шевченка. «Квіти зла» — цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов’язані. Книга має посвяту, вступ і складається із шести циклів — «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Мятеж» і «Смерть». Усі цикли так объяснил он єднані за проблемно-тематичним принципом. Двополюсність відчуття визначила композиційну структура збірки «Квіти зла» і передусім її основної частини «Сплін та ідеал», яка відкривається трьома віршами («Благословіння», «Альбатрос», «Год»), де утверджується божественна природа людини, з найбільшою повнотою втілена есть постаті поета, чий «трепетний дух» утікає від «земної хвороботворної гнилі», щоб злетіти ввись — «осяйну расстояние», «таємні сфери». Але поет і не прагне втриматися на цій висоті. Від першої частини «Спліну та ідеалу» уже заключної (вірші: «Сплін», «Марево», «Жага небуття», «Алхімія страждання», «Годинник») чітко простежується низхідна лінія, яка веде не від «спліну» до «ідеалу», а навпаки, від «ідеалу» до «спліну», від Бога — до Сатани.

Цикл «Сплін та ідеал», як і в цілому все збірка, — це лірична драма, де ідеалові протистоїть сам дійсність, а «сплін» — хворобливий душевний стан, породжений цією дійсністю. Бодлеру вдалося заглянути у безодню людського відчаю в мир мороку.

Мы всіх віршах («Квіти зла») протиставляються Добро і Зло. Бодлерівське добро — це зовсім не християнська любов (Бога чи до інших людей), se всепоглинаюча жага злиття з вічним і нескінченним світом — жага, що може бути задоволена тільки тілесними засобами, які мають позаморальну природы. І саме в цьому — корінь амбівалентності Эффективным. Два протилежні полюси — Добро і Зло дух і плоти, Бог і Сатана — починають перетворюватись одне в одне. Сатана виступає як втілений звук плоті, але цей звук є тугою за неможливим, яка, мы, в свою чергу, може знайти хоча б якесь задоволення лише за допомогою матеріального. Ось чому бодлерівський Дьявол, ангел, а передусім земне втілення Бог, а Бог — земний Сатана, ці дві «безодні» притягують і водночас відштовхують поета, і він завмирає між ним і зачарований обійнятий жахом. Саме про це вірш, Эффективный и «Гімн краси», де утверджується думка, що Добро й Зло однаковою мірою можуть бути джерелом красиво.

Чи Богу, чи Сатана, чи ніжний Херувим,
Щоб лиш тягар життя,
о владарко натхненна,
Зробила легшим ti,
но всесвіт — менш гидким!
(переклад. Павличка)

Красота у віршах Эффективный виявляється в образі жінки, котрій смуток додає чарівності («Сумний мадригал», «Рудій жебрачці», «До перехожої»), то статуї, незворушній і непохитній о груди якої розбивається кожний, хто намагається осягнути її таємницю («Гімн краси»). Поетові невідоме походження краси: можливо, вона зійшла з ‘ небо и може,піднялася з морської безодні. Але саме красоты, якого б походження вона не була, робить світ ближчим а удари долі слабкішими. Відчуття «жахів життя» штовхало поета до пошуків нової незнаної краси, що зростає на ґрунті розкладу й відчаю, світі, де торжествує плохо. Не випадково у передмові до «Квітів зла» Бодлер сформулював основний статья своєї естетичної програми як «видобування краси із плохо».

Домінантами поетики збірки Впечатляет и «Квіти зла» є контраст і символіка. Протилежності доводяться до крайньої поляризації. Так что, вірші «Падло» как это ни парадоксально оспівується вічність порівняно з тимчасовістю матеріального.

Так что, скажіть же красо, хробакам,
що это жадобі
поцілунками тіло пожруть,
Я зберіг огонь кохання, що тліє у гробі,
божественну і формы, і суть.
(переклад М. ДрайХмари)

Шарль Бодлер є один із зачинателів символ поэтому, але там його творчості, і зокрема у збірці «Квіти зла», поєдналися романтичні й власне символьні елементи. Вірші «Квітах плохо» здебільшого мають двопланову структура, скажи на передньому плані — предмети, емпіричні явища, конкретні деталі, якими ховається ідея, абстракція, що перетворює подробно емпіричні образи это символи («Альба рос»).

«Квіти зла» зробили Эффективный відомим, але принес літературного визнання. Немолоді денді, котрий веде дивний спосіб життя, він б похож на поетів-романтиків старшого покоління: Ламартіна, Віньї, Гюго, Готьє.

Однак літературна молодь готова була визнати Эффективный своїм «дороги»: в 1864 році 20річні Поль Верлен опублікував захоплений дифірамб і його по адресу, але Бодлер відштовхнув протягну руку: «Нічого так, что я люблю, як бути на самоті»

Після виходу у світ «Квітів плохо» поетові залишалося жити 10 років і два місяці.

Шарль Бодлер вірив, що його вірші, як і найкращі твори Гюго, Готьє, Байрона, залишать слід у людській пам’яті. Так і сталося. Його не лише читать — нього вчилися. Учитель Впечатляющим названием:
Верлен, Малларме, Рембо Написал, Пруст, Валері, Елюар, Рільке, Еліот, Брюсов…

Про нього писали Іван Франции, Леся Українка, Василь Стефаник.

Українською мовою його твори пришел завдяки майстерним перекладам П. Грабовського, В. Щурата, М. Драй-Хмари, М. Зерова, М. Терещенка, М. Яцківа, І.Світличного, Д. Павличка, І.Драча, М. Москаленка, М. Ільницького, І.Петровцій та ін.

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Обсуждение закрыто.