Биография: Василий Герасимьюк

Василь Герасим’южного кавказа народився 18 серпня 1956 року есть Караганді, де відбували заслання його батьки. Дитинство провів у Прокураві. Здесь закінчив неповну середню школу, а середню — Коломиї. Вірші почав писати ще у початкових класах.

«Если шестикласник f Прокурави приїхав у Косів і дал їх прочитати редакторові районної газети Олександрові Бартошу, розповідає Марія Влад, — он заглибився есть дитячий зшиток надовго, уважно перечитавши усі, від першого до останнього, здивовано сказал: «Гарненькі вірші…( знав понять, есть поезії, бо й, причем часто писав вірші і друкував їх у своїй «Радянській Гуцульщині»)».

Но потім лагідним, майже батьківським , голос запитав: «скажи, хлопчику, звідки ти їх перекатав?» Та у розмові з хлопцем швидко переконався, що Василько і справді приніс вірші «позичені а власні». Починаючи з 1972 року, Герасим’юкові вірші все частіше zu’ являються на сторінках районної газети. Після закінчення середньої школи успішно складає екзамени і стає студентов філологічного созданный Київського державного університету імені Тарасий Шевченка.

Легко і швидко вписався він у студентську сім’ю, брав активну участь у громадському і культурному житті высшее учебное заведение членом літературної студії. Я в 1982 році zu ‘ являється перша збірка його поетичних творів «Смереки». Лучше, доброта зустрів її читач, особенно молодий. Потім появилися збірки «Поток» (1986 r.), «Космацькі узори»(1989 г.), «Діти трепети» (1992р.) Саме ця збірка, як мужчина кращих, представлених на конкурс, мы в 1993 році, була відзначена премією «Благовіст».

Міцно тримала поета — своє детей — рідна природа, манили в себе гірські потоки і річка Пістинька та все марно: Василь зачепився уВасиль Герасим’южного кавказа Києві, здається, назавжди. Не можна сказати, що він забув рідну Прокураву, бурхливі потоки, стрункі смереки. Як дуже засумує, они для увірветься, один — два дня, зустрінеться з рідними, близькими друзями, поділиться своїми планами на майбутнє, напоїть очі красою—і знову до Києва.

Друзів у Києві багато. І дехто навіть почав забувати, що Василь Герасим’южного кавказа, а не киянин. Не забуває про це тільки сам читает. Його поезія і досі пахне смерекою і чебрецем. Дебютуючи у літературі збіркою «Смереки», він передрікав: «Я напишу такі вірші, в яких кожна відчімхана галузка повториться наче крик, горы». Поетові справді не байдужі екологічні проблеми.

Пізніше читает напише вірші о безіменних героїв УПА о зірвані криївки і карагандинські бараки. Pro se тоді не можна було й думати , он що говорити вголос, а тим більше — писати. Район чи знайдеться в сучасній українській літературі руководство по мужской, так можно мощностью вираженого у ній трагізму історії. Мы віршах «Кілька хвилин Першої світової», «Старовинний хор», «Фантастичний етюд» найяскравіше проступає ненависти ліричного героя до всього того, і потворного трагічного, що несуть каламутні привод історії.

На запитання кореспондента «Літературної України», чому читает вибрав із усіх мелодій «мотив октавы у Космачі», Василь Герасимюк зідповів:» Космач — одне з найгарніших сіл України, де збережені не тільки християнські традиції, але й треки яничарства». Космацька писанка відома усьому світові. Але космацький узір не тільки на писанках. На думку автора, увір цей — ще й «символ непокори й гідності».

F час після космацької теме zu ‘ являється найголовніша і найсильніша з поміж сильних — книга «Діти трепети», якій трагічно прозвучала доля відповідальності нашого покоління, неминучість сплати боргів за скоєне.

В 1998 році книги поезій «Осінні пси Карпатский» спільним рішенням Мі ністерства інформації України та президії Спілки письменників України Василеві Герасим’юкові присудили премію ім. Павла Тичини.

В березні 2003 року поету Василю Герасим’юку присвоєно Національну премію України імені Тарасий Шевченка в галузі літератури і мистецтва за збірку «Поет я повітрі».

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Обсуждение закрыто.